Аеропорт Бірмінгема вперше був відкритий у 1939 році. Тоді він належав міській раді, як муніципальний аеропорт і був розроблений для задоволення потреб місцевих жителів і промисловців міста Бірмінгем і прилеглих районів. Під час війни Міністерство авіації взяло на себе контроль і розробило ділянку, побудувавши дві жорсткі злітно-посадкові смуги. У 1946 році аеропорт знову відкрився і цивільні рейси відновилися. До 1954 року існували рейси до Дубліна, Белфаста, Глазго, Единбурга та Джерсі, але довжина злітно-посадкових смуг обмежувала використання більших літаків.
Розширення основної злітно-посадкової смуги в 1966 році призвело до збільшення кількості реактивних літаків, які використовував аеропорт. А відкриття Національного виставкового центру за кілька хвилин допомогло прорекламувати аеропорт наприкінці 1970-х років. Відтак у травні 1984 року королева відкрила головний термінал, що дало можливість збільшити кількість маршрутів і збільшити кількість пасажирів, які користуються аеропортом Бірмінгема. Подальший розвиток головної злітно-посадкової смуги допоміг залучити регулярні рейси до США та чартерні рейси в інші країни, такі, як Домініканська Республіка та Мексика. Більш докладно читайте на ibirmingham.info.
Бірмінгему потрібен аеропорт
Аеропорт Бірмінгема розташований у районі Соліхаллу, за 13,1 милі на південний схід від центру Бірмінгема та за 10,9 милі на північний захід від Ковентрі. Аеропорт Бірмінгема, який обслуговує англійський Мідлендс, є сьомим за завантаженістю аеропортом Сполученого Королівства, обслуговуючи більше ніж 12 мільйонів пасажирів на рік у період до COVID-19. Через спад у 2021 році він обслужив лише 2 482 430 пасажирів.
Окрім внутрішніх рейсів до Шотландії, Нормандських островів і острова Мен, аеропорт Бірмінгема пропонує міжнародні рейси до Європи, Близького Сходу, Індійського субконтиненту, Північної Америки та Карибського басейну. Аеропорт Бірмінгема є операційною базою для Jet2.com, Ryanair і TUI Airways.
Досить цікава історія відкриття аеропорту. У 1928 році місцеві політики вирішили, що Бірмінгему потрібен аеропорт. Було розглянуто декілька місць, у тому числі Ширлі та Олдрідж, але врешті-решт було прийнято рішення побудувати аеропорт в Елмдоні.
Через Велику депресію та скорочення витрат будівництво розпочалося лише наприкінці 1930-х років, й аж 1 травня 1939 року об’єкт було визнано достатнім для обслуговування повітряного сполучення. Аеропорт Бірмінгема був офіційно відкритий герцогинею Кентською в супроводі прем’єр-міністра Невіла Чемберлена 8 липня 1939 року.
Перші пасажирські рейси з аеропорту Бірмінгема були до Кройдона, Глазго, Ліверпуля, Райда, Шорема, Манчестера та Саутгемптона. Пізніше були додані інші пункти призначення, доки цивільне використання об’єкта не припинилося після вступу Сполученого Королівства 3 вересня 1939 року в Другу світову війну.
Друга світова війна
Використовуючи назву RAF Elmdon після реквізиції Міністерства авіації, аеропорт використовувався в основному, як льотна школа та база авіаційної армії флоту Королівських ВПС. Під час війни трав’яну злітно-посадкову смугу було замінено двома жорсткими злітно-посадковими смугами, щоби бомбардувальники Avro Lancaster і Stirling, виготовлені на заводі Cofton Hackett, могли пройти повітряні випробування перед доставленням їх ескадрильям. Після закінчення військових дій 8 липня 1946 року аеродром повернувся до цивільних, але залишився під контролем уряду.
Після війни аеропорт в основному використовувався для авіаперегонів і ярмарків аж до 1949 року, коли British European Airways вирішила літати з Бірмінгема до Парижа. Інші європейські міста були додані протягом 1950-х років і включали перелети до Цюриха, Дюссельдорфа, Пальми, Амстердама та Барселони.
Розширений термінал, відомий як International Building, був відкритий в 1961 році, а розширення головної злітно-посадкової смуги відбулося в 1967–1970 роках, щоб дозволити використовувати аеропорт турбогвинтовим і реактивним літакам. Почалися рейси до Нью-Йорка, відтак на початку 1970-х років аеропорт обслуговував мільйон пасажирів на рік через дуже перевантажений пасажирський термінал. У 1974 році нещодавно сформована столична рада графства Вест-Мідлендс узяла на себе управління аеропортом. А 16 вересня 1980 року аеропорт продемонстрував, що в змозі обслуговувати такі надзвукові авіалайнери як British Airways Concorde.
Щоб обслуговувати зростаючу кількість рейсів і пасажирів, в 1981 році почалося будівництво нового термінала аеропорту по інший бік злітно-посадкової смуги. Його місткість була 3 мільйони осіб. Він був відкритий у 1984 році Її Величністю Королевою й обслуговував рекордну кількість пасажирів протягом перших кількох років. У 1986 році, після того, як Рада округу Вест-Мідлендс була скасована, право власності на аеропорт було передано новоствореному Об’єднаному комітету аеропорту Вест-Мідлендс.
Законом про аеропорти 1986 року
Та згідно із законом про аеропорти 1986 року муніципальні аеропорти з оборотом понад 1 мільйон фунтів стерлінгів ставали державними компаніями. 1 квітня 1987 року право власності на аеропорт було передано Birmingham International Airport plc, публічній компанії з обмеженою відповідальністю.
У липні 1991 року відбулося відкриття другого терміналу аеропорту Бірмінгема — Eurohub. Концепція, яка була розроблена в Сполучених Штатах для внутрішніх операцій, дала змогу Eurohub ще більше удосконалитись, розв’язавши проблеми митного та імміграційного контролю, які раніше вимагали окремих терміналів. Це був перший у світі термінал, який об’єднав внутрішніх і міжнародних пасажирів.
А 3 березня 2000 року Її Величність Королева в супроводі герцога Единбурзького офіційно відкрила будівництво термінала вартістю 40 мільйонів фунтів стерлінгів, яке мало забезпечити появу двоповерхової зали для прибуття, яка вперше з’єднала два пасажирські термінали, і новий пірс із трьома повітряними мостами, 16 нових стійок реєстрації, новий зал для отримання багажу із 6 «каруселями», 12 нових закладів громадського харчування та торгівельні точки, а також нові митні та імміграційні зали.
А ще в березні 2003 року Бірмінгемський аеропорт, прагнучи забезпечити пасажирів більшими зручностями та полегшеним доступом до громадського транспорту, відкрив систему повітряно-залізничного сполучення вартістю 11 мільйонів фунтів стерлінгів і розв’язку громадського транспорту вартістю 7 мільйонів фунтів стерлінгів. Бірмінгем був першим аеропортом у світі та єдиним місцем у Європі, де представлено Air-Rail Link, розроблену в Австрії кабельну систему, яка успішно працює в Лас-Вегасі з 1999 року.
12 млн пасажирів на рік
Два потяги, які складаються з двох вагонів кожен, можуть перевозити до 1600 людей на годину між залізничною станцією та пасажирськими терміналами із часом у дорозі лише 90 секунд. Після прибуття на залізничну станцію пасажири заходять на Birmingham International Interchange, двоповерхову станцію громадського транспорту, що робить пересадку між усіма видами транспорту ще простішою. В планах аеропорту Бірмінгема збільшити кількість пасажирів, адже епідемія COVID-19 у минулому, а прагнути завжди є куди.
Джерела: