Обсерваторія Бірмінгемського університету була заснована в 1982 році, як навчальна лабораторія для бакалаврської програми з фізики та астрофізики. Ці предмети надавались для вивчення Школою фізики та астрономії вишу. Для порівняння, обсерваторія Лондонського університету, була відкрита в 1929 році. Вона теж була частиною кафедри фізики та астрономії.
А обсерваторія Метью Боултона, бізнесмена та засновника «Місячного товариства» була відкрита в Соха-Хаус, на території його мануфактури, взагалі в 1770-х роках. Тобто, як бачимо, Бірмінгемська обсерваторія, була досить молодою, щоб не сказати юною. Проте, той факт, що університетську обсерваторію приїхав відкривати Королівський астроном, професор Френсіс Ґрем-Сміт, говорить сам за себе, але більш докладно про історію створення обсерваторії Бірмінгемського університету, читайте на ibirmingham.info.
Обсерваторії бути
У 1979 році в Бірмінгемському університеті було вирішено створити новий курс бакалаврату під назвою «Фізика з астрофізикою». До певної міри, це було об’єднання фізичного факультету університету і відділу космічних досліджень, який теж був при університеті, хоча і вважався окремим відділом. Безпосередньо план побудови студентської обсерваторії найпершим озвучив Кен Елліотт. Саме він звернувся до Комітету групи космічних досліджень з пропозицією. У своїх діях Елліотт керувався виключно прагматизмом, він хотів, щоб студенти мали доступ до телескопа для власних спостережень.
Після того, як пропозиція була розглянута й погоджена, доктор Кріс Ейлз і його колега, доктор Кен Елліотт відправились до виробників телескопів, для того, щоби прицінитись, по-перше, а по-друге, обговорити можливі технічні характеристики телескопа, який би вони хотіли бачить у своїй новій обсерваторії.
Відтак уже в жовтні 1980 року джентльменам була надіслана цінова пропозиція. Її розмір складав майже 19,5 тис. фунтів стерлінгів. Це була та сума, яку науковці хотіли витратити саме на телескоп. Пізніше Університет передав чек на загальну суму 30 тис. фунтів стерлінгів.
Ці гроші мали б нівелювати витрати на телескоп, електроніку приводу (який власноруч сконструював доктор Ейлз) і купол. Усі приготування велися на тлі свята Нового року, яке невпинно наближалося. Відтак наприкінці грудня 1980, якраз за кілька днів до початку Нового року, доктор Елліотт надіслав замовлення на телескоп.
Але цілком могло статись так, що ніякої обсерваторії з телескопом не відкрили. У січні 1981 року було оголошено про скорочення фінансування університетів. На цьому тлі замовлення телескопа і будівництво приміщення ледь не потрапили під заборону. Лише той факт, що замовлення було зроблене до того, як виш попередив групу не робити нові великі заявки врятувало проєкт. Тобто, оскільки телескоп уже був замовлений, плани щодо створення обсерваторії не зупинили.
Початок будівництва
Як відомо, у таких випадках слід робити вимірювання яскравості неба, яке й було зроблено з даху будівлі Школи фізики й з ігрових полів Університету у Вест-Хілл. Такий цікавий факт, як з’ясувалося небо у Вест-Хілл було приблизно в 100 разів темніше, ніж на кампусі. Що правда, усе це відбувалося, ще до того, як запрацювали освітлювачі для хокейних полів кампусу. Але з усім тим, було вирішено побудувати обсерваторію у Вест-Хілл.
Коли всі підготовчі процедури було закінчено, Університет зробив ще одну заявку на більш ніж 20 тис. фунтів стерлінгів, для того, щоб розпочати будівництво обсерваторії. Заявка була прийнята, що означало, що протягом 1981 року було створено проєкт обсерваторії, отримано дозвіл на будівництво та обрано будівельників.
Автори проєкту повідомили, що позаяк телескоп повинен був мати екваторіальну англійську установку з полярною віссю, вирівняною з півночі на південь, будівля, в якій він мав розташуватись, теж повинна була бути вирівняна й дивитися строго на північ. Це було потрібно, щоб спостерігати, як рухається Сонце за меридіаном.
Уже за місяць, у січні 1982 року розпочалася робота над фундаментом будівлі, а невдовзі побудували Ясеневий купол. Після того, як будівля вже була здана, мало того, були відлиті бетонні опори для кріплення телескопа, з’ясувалося, що приміщення виявилося зміщеним по лінії північ-південь. Відтак будівельники взялись за вирівнювання бетонних кріплень телескопа, і, о щастя, їх вдалося відрегулювати. Це своєю чергою дозволило виправити помилку, якої припустились при будівництві, а відтак правильно все налаштувати.
Не просте встановлення телескопа
Після того, як телескоп доставили до Бірмінгемського університету, він був випробуваний в одному із будиночків поза будівлею Школи фізики. До того ж протягом цього періоду була успішно випробувана система комп’ютерного сервоконтролю. А доктор Кен Елліотт разом із колегою Патріком Воллесом розробили програму керування телескопом.
На цьому етапів науковці використовувався мінікомп’ютер DEC PDP 11. Цікавий факт — він мав 24 кілобайти пам’яті. Після того, як телескоп привезли з кампусу, його встановили на своє місце. Та поки він висів на підіймальному крані, з допомогою якого агрегат встановлювали, пішов дощ. Відтак збирали телескоп під час сильно дощу. Він був встановлений 28 вересня 1982 року.
Але це ще не все. Потрібно було встановити дзеркало та комірку. Це сталося за кілька днів, уже в листопаді. А перша електрика з’явилась у приміщенні обсерваторії тільки на початку грудня. Але на цьому налаштування агрегату ще не закінчилось.
Щоб його продовжити й завершити, слід було під’єднати телескоп до комп’ютерного керування, але поки цього не сталося, повертати махових RA вручну довірили двом студентам університету — Річарду Сакстону і Джеффу Меллору. І лише на початку січня, а точніше 10 січня 1983 року телескоп уперше почав повертатися та відстежуватися згідно з комп’ютерним керуванням. До слова, весь цей час вівся Журнал обсерваторії.
Перші спостереження були фотографічними, досягнуті шляхом отримання зображень у фокусі Ньютона, чи за допомогою спектрографа з низькою дисперсією, який використовував решітку в збіжному пучку Кассегрена. А коли всі налаштування було завершено, 13 червня 1984 року Королівський астроном, професор Френсіс Ґрем-Сміт, офіційно відкрив обсерваторію.
У 1986 році була встановлена нова основна дзеркальна комірка та опорна система з камерою посиленого захоплення та допоміжною оптикою для перегляду щілин спектрографа та калібрування спектральної лампи.
Сучасна модернізація
Камера з ПЗЗ-матрицею або пристроєм із зарядовим зв’язком теж була розроблена Кеном Елліоттом у 1987 році, причому цей ПЗЗ контролювався комп’ютером BBC Master за допомогою коду, який, ще бувши студентом другого курсу написав Роб Джеффріс.
Також був модифікований спектрограф, для того, щоб мати башточку з потрійними ґратами, що дозволяло використовувати його для значно більшої різноманітності спостережень. Причому ця ПЗЗ-камера використовувалася, як детектор для спектрографа до лютого 1998 року.
У 2006 році поряд з основним 16-дюймовим телескопом було встановлено ще один, трішки менший — 14-дюймовий телескоп Meade Шмідта-Кассегрена. Цей телескоп і ПЗЗ-камера, яка була встановлена з ним, добре підходили для широкого поля зображення та фотометрії. Усе це дозволило вивести з експлуатації операції Prime Focus, що й було зроблено.
Джерела: