Протягом століть кінний спорт вважався хобі, спортом, розвагою та пристрастю для сотень тисяч людей у всьому світі. Він еволюціонував від спорту королів і вельмож у європейських країнах і став улюбленим позашкільним заняттям для любителів поні-клабів. Справді, сьогодні кінний спорт процвітає в різних дисциплінах по всьому світу, в тому числі й в Англії. Про історію кінного спорту в Бірмінгемі читайте на ibirmingham.info.
Історія кінного спорту
Але спочатку про те, як утворився кінний спорт у світі. Термін «кінний спорт» походить від латинського слова «equus», що означає кінь. Заглянувши у підручники з історії, можна помітити, що перше кінно-спортивне змагання датується 682 роком до нашої ери з перегонами на чотирьох кінних колісницях під час 25-ї Олімпіади в Греції.
Якщо трішки перемотати час вперед, а саме до лицарів Круглого столу, то можна побачити, що кінний спорт зосереджувався переважно на лицарських змаганнях на місцевих ярмарках. Лише в 1868 році популярність кінного спорту швидко поширилася по всій Європі та Північній Америці з появою Королівської Дублінської кінної виставки. До 1912 року до програми Олімпійських ігор додали кілька видів кінних дисциплін, таких як конкур, виїздка та триборство, а решта вже історія.
Для любителів минулого може бути цікаво дізнатися, що перегони в Бірмінгемі мають довгу та захопливу історію. Відтак перегони в центрі Бірмінгема формально походять зі створення іподрому Бромфорд брідж у замку Бромвіч. Траса, була відкрита в 1894 році під офіційною назвою «Бірмінгемський іподром», хоча зазвичай її називали «Бромфорд», за назвою станції на залізниці Бірмінгем — Дербі, де учасники виходили з потягів у дні перегонів.
Початок Бромфордського мосту
Цей історичний іподром відкрили брати, відомі, як Джон і Стенлі Форд, за підтримки графа Ейлсфорда. Вони орендували землю загальною площею 42 акри для кінних змагань, які планували провести. Відомо, що тут проходили змагання як з перегонів, так і з бігу з перешкодами. Очевидно, що все, що тут відбувалося було дуже далеким від сучасних перегонів.
Схоже, перші заїзди відбулися в червні 1885 року. Деталі цих перших перегонів, на жаль, з часом були втрачені. Наступний важливий відомий факт — трибуна була зруйнована в 1914 році, коли група суфражисток спалила її.
Під час двох світових війн елементи комплексу іподрому були використані для інших потреб – будівлі іподрому використовувалися як місця для екіпажів аеродрому Касл Бромвіч під час Першої світової війни. Фактично він став повітряно-авіаційною базою. Під час Другої світової війни іподром отримав подальшу «активну службу», тут утримували військовополонених.
Старий іподром зберігав свою популярність як тутешнє місце проведення заїздів у післявоєнні роки аж до кінця 1950-х років. Масове використання автотранспорту означало, що більше людей почали їздити на навколишні перегони в Уоріку та Стратфорді-он-Ейвоні, а популярність місцевих заїздів Бромфорд-Брідж поступово зменшилася.
Потім його придбала компанія Birmingham Racecourse Company за 85 000 фунтів стерлінгів. Реконструкція в 1950-х роках дала Бромфордському мосту нове дихання. Це призвело до проведення гандикапу на 20 заїздів, де переможець забрав додому вражаючий приз у розмірі 2500 фунтів стерлінгів.
Кінець іподрому
У 1960-х роках цей культовий іподром досяг свого сумного кінця. В 1965 році Корпорація Бірмінгема купила цю землю за 1,25 мільйона фунтів стерлінгів з ідеєю побудувати там новий житловий масив. Відтак 21 червня 1965 року тут, на старій трасі відбулися фінальні перегони.
Лестер Піґготт виграв два перегони того дня. Останній забіг мав назву Farewell Maiden Plate і в ньому взяли участь 12 учасників. Звіти свідчать, що був похмурий дощовий вечір, коли останні коні прийшли на фініш. Гревіль Старкі, жокей, що був родом із Лічфілда, виграв останні перегони на коні на прізвисько Валлієць.
Того останнього дня подивитись на заїзди прийшли 9500 глядачів. Це був рекорд відвідуваності іподрому. Адже 9500 це набагато більше, ніж 5000, а саме такою була звичайна середня відвідуваність у ті часи. Також, подейкують, що якби така кількість відвідувачів та вболівальників відвідувала заклад до його продажу, то іподром вдалося б врятувати й він би залишився живим.
Протягом наступних років, як і планувалося, на цьому місці було побудовано мікрорайон Castle Bromwich. Відвідувачі цього району можуть помітити, що багато доріг отримали назви, пов’язані зі скачками, наприклад Кемптон-Парк-роуд і Гудвуд-Клоуз.
Нині відповідаючи на питання, так чому ж насправді зник іподром, озираючись назад можна сказати, що, як то не дивно звучить, але саме погана погода зіграла свою роль у передчасному закритті іподрому Бірмінгема. Вся річ у тім, що у січні 1965 року холодна, морозна зима зі снігопадами призвела до скасування 6 із 8 запланованих перегонів.
Слід також зазначити, що неабиякий ефект мав Закон про ставки та ігри 1960 року. Згідно з новим законодавством у людей з’явилась можливість робити ставки де їм заманеться, тобто на вулицях чи у букмекерських конторах. Відповідно, відвідувати іподром виявилось не обов’язковим. Звичайно це значно вплинуло на відвідуваність. Через цей закон у кілька наступних років постраждали не лише кінські перегони, але й перегони з хортами. Іподроми запустіли та почали занепадати.
Крім того, як відомо, потреба у новій землі для будівництва житлових масивів також була надзвичайно важливою в той час. Бромфордський міст не єдиний іподром який зник з карти Бірмінгема, у 1960-х роках востаннє зачинили свої двері іподроми Бакфастлі в Девоні та Херст Парк у Сурреї. Хоча Бірмінгем офіційно попрощався зі скачками в середині 1960-х років, старий червоно-білий переможний стовп зберігся на дитячому майданчику на Бромфорд Драйв і певний час нагадував про те, що тут було раніше. Але потім стовб теж зник.
Кінні перегони в Мідлендсі
Нині кінними перегонами можна насолоджуватися повною мірою, з усіма їхніми традиційними хвилюваннями та пишнотою на іподромі Вулвергемптон, який розташований приблизно за 40 хвилин по дорозі за межами Бірмінгема. Іподром, розташований у понад 20 акрах парку, є одним із найжвавіших у Великобританії та має історію як перша освітлена перегонова траса в країні.
Іподроми Warwick, Worcester і Stratford-on-Avon також розташовані за годину їзди від Бірмінгема, і на них є спортивні споруди, що робить їх придатними для сімейного відпочинку, а також для приватних і корпоративних заходів.
Але кінний спорт це не лише іподроми. У Бірмінгемі його люблять і шанують. Команда дівчат-підлітків із району метро Бірмінгема привернула увагу національної групи кінного спорту. Члени цієї команди почали лише кілька років тому займатися, але команда вже відправила кількох дівчат на національні змагання. Дівчата ще не раз зможуть показати себе на найвищому рівні, але організатори команд кажуть, що вони вражені самовідданістю підлітків.
Міжшкільна кінна асоціація спрямована на навчання верхової їзди молоді віком від 11 до 19 років. Понад 5000 учнів по всій країні беруть участь у місцевих, регіональних і національних змаганнях. Батьки та тренери кажуть, що тут навчають не лише верхової їзди, а дають набагато більше.