Історія британських шахів загалом та Бірмінгемських зокрема, їх розвиток у ХІХ столітті досить захоплива та не проста. Британська федерація шахів була створена лише в 1904 році. У ті часи Лондон і Париж вважалися головними центрами шахів, і багато провідних іноземних гравців оселялися в Лондоні та робили великий внесок у розвиток гри в цій країні. А що на цьому тлі відбувалося в Бірмінгемі, як розвивались шахи в місті та коли була створена місцева шахова федерація, читайте на ibirmingham.info.
Розвиток шахів У Великобританії
На початку ХІХ століття у Великобританії не було організованих шахів. Тобто не було тих організацій, які опікувались проведенням змагань, встановленням єдиних правил тощо. Серйозна гра в ті часи обмежувалася партіями між кількома майстрами на гроші. Такі матчі гралися в одному з відомих шахових залів для зустрічей у Лондоні. Майстри грали з аматорами, надаючи їм певний гандикап. До слова аматорами, безсумнівно, зазвичай були джентльмени.
Крім того, ніхто не опікувався тим, як ростуть і розвиваються юніори, з тої простої причини, що не було відповідної організації. У ті часи шахові матчі могли тривати дуже довго, були випадки, коли на один єдиний хід могло знадобитися до 2 годин або й більше. Контроль часу під час турнірів було введено лише в 1862 році. Цікава деталь — у ті часи для цього використовувався пісочний годинник, контроль часу якого становив 24 ходи за 2 години. Шахові годинники, які всі звикли бачити в наш час, були представлені в 1883 році.
Тим часом уже на початку XX століття після того, як у Великій Британії з’явилася Федерація шахів, Лондону вдалося стати, якщо не головним шаховим містом Європи, то одним із них. Усе це сприяло тому, що такі всесвітньо відомі майстри шахових двобоїв, як Стейніц, Ловенталь, Гунсберг, Цукерторт та інші, прагнули оселитись у Лондоні й оселялись у Лондоні, роблячи свій внесок у розвиток цієї гри в період становлення британських шахів.
Особливо слід сказати про Говарда Стонтона, який вважається батьком британських шахів, і саме він був головним «винуватцем» того, що Лондон став провідним центром шахів у середині ХІХ століття. До слова, саме Говард Стонтон був найсильнішим шахістом світу, починаючи з 1843 до 1851 року. Він придумав і організував перший міжнародний турнір у 1851 році й багато в чому сприяв розвитку гри, у тому числі й уклав міжнародно узгоджений кодекс шахових правил, уперше опублікований у 1860 році. Стонтон став автором першого в історії шахового посібника. Достойним вшануванням його пам’яті стало те, що British Chess Federation змогла організувати в 1951 році надзвичайно успішний турнір, присвячений його сторіччю.
Бірмінгемські шахові клуби
На цьому тлі Бірмінгем не пас задніх. Один із перших Бірмінгемських шахових клубів був створений, якраз у 1851 році, а на початку нового століття їх кількість зросла до 40. Мало того, є така думка, що найперший клуб у Бірмінгемі був створений десь у 1765 році, і що його членом був відомий французький шахіст, найсильніший гравець світу в другій половині XVIII століття Франсуа-Андре Данікан Філідор.
У цей період ще не було жодної ліги, тому любителі шахів брали участь у внутрішніх клубних змаганнях, неформальних міжклубних матчах та матчах між містами. До, прикладу, проводились шахові зустрічі між Бірмінгемом та Глазго, Единбургом, Манчестером та Лондоном. До того ж відбувалися організовані окружні матчі, також існувала низка регулярних конгресів і національних турнірів. Було багато візитів міжнародних майстрів і гравців, що були нижчі за рангом, але вони забезпечували одночасні виступи, лекції, дискусії тощо.
До слова в ті часи, місцева преса приділяла шахам набагато більше уваги, ніж нині. The Birmingham Daily Post мала цілу щотижневу колонку присвячену шахам. Також висвітлення змагальної частини відбувалось в The Birmingham Daily Gazette, The Birmingham Daily Mail і Weekly Mercury. З The Birmingham Daily Post від 23 серпня 1858 року можна дізнатись про візит до Великобританії американського шахіста Пола Морфі, який вважався одним із найсильніших шахістів у середині ХІХ століття.
Американець хотів зорганізуватись на матч із Говардом Стонтоном. Природно, що поки тривали перемовини стосовно матчу, то Пол Морфі грав матчі проти британських шахістів. Були серед його суперників і бірмінгемці. Морфі провів матч із 26 ігор проти містера Барнса з клубу Сент-Джордж. У підсумку 19 перемог здобув Морфі, та 7 — Барнс.
Як можна здогадатись із результату, місцевий талант був досить сильним гравцем, навіть не дивлячись на загальний програш. Так само місцеві газети повідомляють, про інші турніри, які тривали в Бірмінгемі в ті часи. До прикладу, про щорічний турнір Британської шахової асоціації в бібліотеці та залі засідань Королівського коледжу. У змаганнях узяли участь 16 шахістів. Також відомо, що в 1873 році в місті відбувся шаховий матч Кембридж — Оксфорд. Його, до слова, виграв Оксфорд із рахунком 9 партій проти трьох.
Заснування шахових ліг Бірмінгема
У 1896 році до Бірмінгема приїздив Емануїл Ласкер, ще один відомий шахіст, який зберігав за собою звання чемпіона світу цілих 27 років. Саме цей візит вважають пророчим, тому, що після нього шахова асоціація округів Мідленд заснувала Бірмінгемську та Окружну шахові ліги. Пізніше до них приєдналися всі важливі клуби з міста та його околиць. Перший Чемпіонат ліги відбувся в 1898 році.
Якщо прискіпливо озирнутися на минулі роки, то приходить розуміння того факту, наскільки ефективно працювала Ліга тоді. Тривале перебування на посадах численних посадових осіб забезпечило стабільність і спадкоємність. Звичайно, погляд на послужний список бійців Ліги привертає увагу до масштабної діяльності Г.В.Кларка і В.Г.Драя, кожен із яких обіймав посаду Спільного секретаря протягом 30 років. Їх керівництво охоплює період напередодні Першої світової війни й одразу після Другої світової війни. Очевидно, також, що до цього неабиякий внесок у розвиток Ліги та її авторитету зробив Д.В.Уайлдер, який керував лігою 12 років поспіль.
Тим часом після завершення сезонів 1950–51 років практика призначення Спільних секретарів була змінена. Це було зроблено, щоб зменшити постійно зростаюче адміністративне навантаження на Генерального секретаря, головного бухгалтера та секретаря реєстру.
The League Bulletin
У 1956 році розпочався випуск The League Bulletin. Його редактором став Барух Гарольд Вуд. Чоловік працював на цій посаді з 1959 до 1963 року. До цього Вуд був редактором журналу «Шахи», тому зовсім не дивно, що новий друкований бюлетень, був схожим за форматом на його колишній журнал. Після Вуда редакцію очолив Рітсон Моррі, який керував компанією три роки. За його керівництва The League Bulletin отримав дещо химерний, заплутаний формат. Зате значно покращилася швидкість інформування. Замість шести висвітлень різних шахових подій, бюлетень почав розповідати про чотирнадцять.
Пізніше посаду редактора The League Bulletin посіла Морін Кларк. За її редакторства відбувся значний якісний стрибок, причому це стосувалося як презентацій, так і швидкості та правдивості видання. Такий стан справ зберігався протягом семи років. Але після того, як Інтернет «взяв на себе» інформування шахового загалу з тим, що, де й коли відбувається, а ще дозволив спілкуватись онлайн учасникам подій, у 2010 році друкований бюлетень припинив своє існування.
Джерела: