Уявіть, якщо зможете, холодну, темну безмісячну ніч на вулицях старого Бірмінгема. Самотня жінка йде, щільно закутавшись у пальто, сподіваючись, що воно захистить її від крижаного вітру, який продуває до кісток. Коли вона повертає за ріг, їй стає неприємно усвідомлювати, що хтось зі зловісними намірами спостерігає за кожним її рухом, стоячи в тіні. Аж раптом, без попередження, висока, худорлява постать підступає до неї ззаду, і перш ніж вона встигає закричати, її горло стискається липкою, холодною рукою. Потім демонічна істота впивається своїми довгими зубами в її піддатливу плоть, після чого жінку охоплює темрява.
Якщо ви думаєте, що все це звучить як якийсь готичний фільм жахів, або щось із далекого минулого, то ні, ви помиляєтесь. Ця страшна сцена не була ні тим, ні іншим, кажуть, нібито вона сталася на вулицях одного з найбільших міст Англії — Бірмінгема. За словами декотрих мешканців цього дуже сучасного міста, кровожерливе нічне створіння розгулювало вулицями, нікого не боячись.
Однак є одна проблемка. Попри всі чутки й навіть свідчення очевидців, є люди, які стверджують протилежне. Тож, можливо, нічого не сталося. Можливо, це була, лише якась масова істерія, викликана сумішшю страхів старого світу, щедро змішаних із сучасною епохою Інтернету. Спробуємо розібратись, відтак більш детально про вампіра Уорд Енду читайте на ibirmingham.info.
Сучасні привиди та монстри «брумма»
Сучасні історії про привидів, монстрів та прибульців у Бірмінгемі та Вест-Мідленді не така вже й дивина. Ба більше, про моторошних привидів і упирів їх можна назбирати, цілу велику торбу. Бірмінгем має багато моторошних міфів і легенд, а Астон-Холл вважається одним із найбільш населених привидами місць у Великобританії, дух Чарльза Дікенса регулярно з’являється в Бірмінгемській ратуші, а біля цвинтаря Варстоун-Лейн у Ювелірному кварталі регулярно бачать інших привидів.
Але не лише стародавні страшилки розбурхують уяву місцевих та туристів. З’явилось безліч більш сучасних історій — ось, лише деякі з них.
Одна з історій почалася в 1981 році й тривала до 1984. Мешканцям будинків на Торнтон Роуд били вікна та пошкоджували дахи камінням. Вони повідомляли про ці інциденти в поліцію, яка, навіть, встановила чергування на дорозі, сподіваючись зловити, як припускали копи, малолітніх вандалів.
Поліціянти розбивали намети в прилеглих садах і на деревах та встановлювали таємні камери відеоспостереження, щоб записати вулицю. Вони використовували камери нічного бачення, підсилювачі зображення та датчики руху. Загалом поліція витратила тисячі годин на цю справу, але нікого так і не спіймали на місці злочину.
Найбільш логічним поясненням було б те, що хтось використав рогатку або саморобну катапульту, щоб завдати шкоди здалеку, але чутки про привида прижилися — й інцидент став відомим як «Полтергейст Торнтон Роуд».
Або ще одна історія, у якій замішана телефонна будка Ердінгтона. Виявляється, в ній бачили справжнього привида, а справа була так: священник і пара чекали, коли звільниться стара червона телефонна будка на Стейшн-роуд в Ердінгтоні. Всередині була жінка в червоному чи рожевому джемпері, вона довго говорила телефоном. У підсумку у священника увірвався терпець, він відчинив двері, щоб спитати, скільки ще жінка буде базікати, але вона взяла й розтанула в холодному нічному повітрі.
Пізніше історія, як це часто буває, почала обростати подробицями. З’ясувалося, що жінка була вдягнена в сукню, а дехто, взагалі, стверджував, що вона була в одязі вікторіанської епохи. Але найстійкіша теорія полягала в тому, що вона була духом, який просив про допомогу, причому не для себе, а для своєї сім’ї.
Незрозуміло як, але стало відомо, що жінка-дух телефонувала до екстреної допомоги, щоб врятувати свою сім’ю, яка опинилася в полум’ї палаючого будинку. Причому, люди повідомляли, що бачили цього привида аж до середини 90-х років. Пізніше телефонну будку демонтували, що правда, не тому, що боялись нових дзвінків від духу, а, як і багато інших у місті, у зв’язку з появою та розповсюдженням мобільних телефонів.
НЛО над Чорною країною
Та не лише надприродні сили цікавляться Бірмінгемом і Чорною країною — мешканці протягом багатьох років повідомляли про безліч інопланетян. Наприклад, ось такий випадок. Двоє чоловіків у 2010 році побачили в Тіптоні безшумний літальний апарат у формі трикутника, що летів по небу із запаморочливою швидкістю. Потім його знову бачили у 2011 році над Кворрі-Бенком, тоді пристрасті стало ще більше — його переслідував другий НЛО.
Цього разу свідком цих перегонів став місцевий мешканець, який робив перекур у своєму саду. Ба більше, деякі будівельники у Вест-Мідлендському сафарі-парку стверджували, що бачили цей таємничий трикутний літальний апарат ще раніше, аж у 2009 році. Як би не було, та легенда про «Дадлі Доріто» поширилася, а схожий апарат побачили в Йорку у 2012 році. Що правда, останніми роками ця легенда вщухла, а випадків спостережень за НЛО майже не стало.
Вампір з Уорд Енду
Але була в Бірмінгемі ще одна страшна історія, про яку багато говорили й писали. Мова про відомого на всю Велику Британію вампіра з Уорд Енду. Історії про чоловіка, який ходить вулицями, впиваючись зубами в перехожих у районі Уорд Енду почали з’являтися у 2005 році.
За чутками, він покусав чоловіка, який просто йшов вулицею, а потім кинувся на сусідів, які прийшли йому на допомогу. Говорили, що одній жінці вурдалака відкусив цілий «шматок» руки. Відтоді місцеві ЗМІ були завалені дзвінками від людей із міських районів Солтлі, Смол Хіт і Алум-Рок, які чули про напади та покусання людей після того, як ті, начебто, відкрили двері незнайомцю. Що цікаво, ті, хто стверджував, що бачили нападника, говорили, що він темношкірий і йому близько 20 років.
Хоча поліція вважала, що це, ймовірно, не що інше, як звичайнісінька страшилка, деякі мешканці вже були не впевнені, в що вірити, а в що ні.
Але копи Вест-Мідленда були непохитні — вони були певні, що мають справу з казкою, а не з кровопивцем. А ще поліціянти були збентежені відсутністю жертв. На управлінні поліції заявляли, що не отримували жодних повідомлень від людей, які б стверджували, що вони були укушені.
Бачення Лаури Лорензіні
Зате легенда про бірмінгемського вампіра надихнула італійську художницю Лауру Лорензіні (Надін), яка інтерпретувала її в дуже захопливу картину вугіллям на папері. Ілюстрація під назвою «Магія Місяця або Легенда про Бірмінгемського вампіра», фактично є вільним переказом цієї цікавої історії з Мідленду.
На ній зображена постать людини, яка уявляє себе вампіром, прогулюючись доріжками в парку Уорд Енду в ніч, коли на небі світить повний місяць. Поряд із чоловіком, а це саме чоловік, виє на місяць вовк із закритими очима та екстатичним виразом на морді. Певно, що художниця, хотіла показати, що вовк читає молитву до якогось давнього божества.
Раптом на сцену вривається чоловік і хоче напасти на вовка, щоб на мить вгамувати свій голод, а потім продовжити свою подорож у пошуках людей, якими можна поживитися.
Чому чоловік, а точніше вампір, здається похнюпленим, не відомо. Італійська мисткиня зобразила його дуже просто одягненим, він має капелюха, який дозволяє йому ховатися, навіть, у ніч повного місяця. А що ж місяць — він світить, вносячи проникливу енергію, яка пронизує весь цей твір мистецтва.
Джерела: