Лоренс Бродерік, творець знаменитої статуї бика в Бірмінгемі. Він став відомим саме завдячуючи цьому публічному артоб’єкту на колишній міській арені для бою биків під офіційною назвою The Guardian. До слова, славнозвісного The Guardian встановили, на його постійне місце у 2003 році. У той час гігантський бронзовий бик був названий центральним елементом нового торгового центру міста. А у 2015 році на The Guardian чекав ще один успіх, та ще і який.
Він потрапив у компанію таких знаменитостей, як Статуя Свободи та статуя Давида Мікеланджело, та увійшов у трійку найкращих витворів публічного мистецтва. Опитування проводила британська газета The Independent. Що ж стосується автора, то уродженець Брістоля Лоренс Бродерік дуже скромно заявив для The Birmingham Mail, що це просто неймовірно думати, що саме бик, став наскільки успішним. Більш детально, про життя і творчість Лоренса Бродеріка читайте на ibirmingham.info.
Дитинство та навчання
Одразу слід обмовитись, що Лоуренс Бродерік не є уродженцем Бірмінгема, хоча із цим містом його багато що пов’язує, і це не лише один єдиний бик, якого назвали The Guardian. Відтак Лоуренс Бродерік народився в Брістолі 18 червня 1935 року в сім’ї Джека й Синтії. Так сталося, але в його дитинстві, не було ні ліків, ні інгаляторів, а він страждав на важку астму. Його відправили в школу-інтернат Бембриджа на острові Вайт, де, як сподівалися його батьки, морське повітря допоможе покращити стан його здоров’я й він неодмінно поліпшиться.
Можна сказати, що своєму інтересу до дикої природи Лоуренс зобов’язаний астмі в дитинстві. Та попри негаразди зі здоров’ям у ранньому віці він любив малювати й знав, що хоче займатися мистецтвом. Він вивчав живопис, ілюстрацію та скульптуру здобуваючи свій диплом. З 1952 до 1957 року, він навчався в Політехнічному інститутові на Ріджент-стріт (нині Вестмінстерський університет), де його викладачем скульптури був Джеффрі Ділі, який раніше вчив сера Ентоні Каро. Після цього він продовжив навчання в Школі мистецтв Хаммерсміт (нині коледж Західного Лондона) де провчився до 1961 року.
Мистецька кар’єра
Отже, рано чи пізно він розпочав би свою мистецьку кар’єру, що і відбулося. Він став історичним та освітнім ілюстратором і художником на BBC. До того ж ілюстрував багато книжок, як незалежний художник. Мав Лоуренс і свій особливий талант — малювання пером і тушшю. Потім він переїхав із Лондона до Уорслі. Ті хто добре були з ним знайомі, знали, що причиною переїзду зі столиці на північ було доступне житло.
Та слава, не дивлячись на його екстраординарний талант, прийшла до художника, дуже пізно. На той час йому виповнилось близько 70 років. Саме в цьому віці він виграв конкурс, а Бірмінгемська комісія, дозволила Лоуренсу займатися скульптурою на повний зріст. До цього він робив малі скульптури, зокрема, ліпив видр. У ті часи художник мав неабиякий талант, але не мав достатньо грошей, а тому йому було байдуже, де виставляли його витвори.
Між тим, саме видра дозволила йому повністю зайнятися скульптурою. Протягом 20 років до 1981 року він викладав мистецтво в школі для хлопчиків Галантерейника Аске в Елстрі, Хартфордшир. Серед його учнів був майбутній пілот Формули-1 Деймон Хілл, на хвилиночку. Під час сімейної відпустки на острові Скай у 1978 році Бродерік був настільки зачарований дикою видрою, яку він побачив, плаваючою в морі, що він вирізав її в місцевому камені. Це призвело до того, що через три роки, художник отримав пропозицію організувати на острові моновиставку, яка, до слова, була повністю розпродана.
Лише в 46 років Лоуренс Бродерік, нарешті, зміг дозволити собі кинути викладання. На знак вдячності маленькій тварині Бродерік став співпрезидентом Міжнародного фонду виживання видр, заснованого на острові Скай. Кожного літа, протягом 26 років, він повертався на острів, щоби працювати у своїй студії.
Створення The Guardian
Створення бронзового бика заввишки 3 метри й вагою понад сім тонн розпочалось із того, що Лоуренс досліджував тварину в реальному житті. Він відвідав ферми поблизу свого дому у Вареслі, Кембриджшир. До того ж скульптор говорив із місцевими фермерами, розпитуючи їх про тварину. Саме від фермерів Лоуренс дізнався, що робить биків сильними та потужники, як з’ясувалося, це плечі. Пізніше, Лоуренс Бродерік згадував, що спостерігаючи за тваринами прийшов висновку, що вони є дуже статичними — за винятком молодих биків, які постійно підходили до огорожі. Тому довелося попрацювати над більш цікавою позою для тієї скульптури.
Версій The Guardian які малював скульптор, було що найменше 14, аж поки він не обрав одну й на основі цього ескізу зробив невеличку модель. А потім півметрову копію в гіпсі, яка була збільшена вдвічі, щоб зробити бика в натуральну величину, таким якого в Бірмінгемі можна побачити сьогодні. Цю роботу назвали однією із найпопулярніших у світі скульптур публічного мистецтва.
The Guardian, відомий у народі як The Bull, стоїть у торговому центрі Bullring у Бірмінгемі з 2003 року. За цей час він став талісманом міста, символом його бичачої сили.
Створений за зразком герефордського бика, масивний бронзовий об’єкт привертає увагу туристів із фотоапаратами та є постійним місцем зустрічі. Інколи він вбирається, вірніше його вбирають, у сезонні наряди. Наприклад, коли відбувається Rothesay Classic в Еджбастоні, бик красується в тенісному білому вбранні. А от на Різдво йому малюють червоний ніс, а коли температура падає, бик отримує власний шерстяний джемпер.
The Bull навіть породив іншого місцевого бика, величезну аніматронну істоту, на ім’я Оззі, зроблену на честь проведення в місті Ігор Співдружності у 2022 році. А менші бронзові варіанти The Guardian, випущені Бродеріком, продаються по всьому світу.
Лоуренс і його родина таємно приїздили до Бірмінгема, й одним із їхніх улюблених занять було стояти біля бика. Уся сім’я просто ходила, вешталися біля скульптури й слухала, як про неї говорять люди. Особливо це подобалось Лоуренсу, який вважав такі балачки найкращим компліментом на свою честь.
У 2006 році якийсь вандал видряпав свої ініціали на боці The Guardian. Сказати, що «браммі» були обурені цим вчинком, це нічого не сказати. Мешканці Бірмінгема були розлючені на людину, яка це зробила. Незалежно від того, чи це була група хлопців, які випили й так розважились, чи це була маленька дитина. Автор скульптури був у захваті від такої реакції громадськості на його творіння. Адже, на його думку, The Bull робив те, чого він і хотів — об’єднував мешканців Бірмінгема.
Особисте життя скульптора
Стосовно життя поза мистецтвом, то Лоуренс познайомився з Інгрід Крістою Боне зі Східної Німеччини в 1959 році, коли вона працювала нянею в Лондоні. Вони одружилися в 1963 і мали трьох синів. У 2016 році в Інгрід розвинулася хвороба Альцгеймера, а його молодший син Олівер помер у 2019 році у віці 46 років, маючи численні проблеми зі здоров’ям від народження.
Ці події мали руйнівний вплив на життя Лоуренса Бродеріка. Він часто відвідував дружину в будинку для людей похилого віку. Він також із задоволенням проводив час зі своїми двома синами та чотирма онуками. Хоча Лоуренс не міг ліпити в останні роки життя, він продовжував плідно малювати. Але «браммі» та весь світ запам’ятають його саме завдяки The Guardian на колишній Арені для кориди.
Джерела: