У ХІХ столітті стоматологія зазнала значного прогресу, особливо в техніках і інструментах. Для розв’язання проблем із зубами та надання допомоги пацієнтам були на той час уже розроблені новітні методики. Одним із таких методів було використання ефірної анестезії, стоматологічні щипці стали широко доступними й використовувалися для видалення зубів. Завдяки міцному зчепленню та важелю ці щипці забезпечили більш точне та ефективне вилучення. Ще одним важливим інструментом у стоматології ХІХ століття була бормашина. Більш детально про це читайте на ibirmingham.info.
Спочатку свердло приводилося в рух вручну, а потім еволюціонувало — його робота стала можлива за допомоги ножної педалі, а пізніше пари. Цей прогрес дозволив стоматологам ефективно видаляти гнилі частини зубів, готуючи їх до пломбування чи іншого лікування. Крім того, протягом цього періоду покращилися стоматологічні матеріали. Поява амальгами як пломбувального матеріалу в середині саме ХІХ століття зробила революцію в реставраційній стоматології. Пломби з амальгами були міцними та довговічними, забезпечуючи ефективне рішення для відновлення пошкоджених зубів. Загалом XIX століття стало переломним періодом у розвитку стоматології, як у світі, так і в Бірмінгемі.
Перші зубні кабінети
Першим зубним лікарем у Бірмінгемі, діяльність якого можна відстежити, був Роберт Лоу, який жив поблизу The White Hart в Дігбеті в 1741 році. Про нього свого часу писали, що він створював штучні зуби найвищої якості. Дантист настільки майстерно їх закріпляв, що ці зуби можна було носити роками, не видаляючи. До того ж він акуратно очищав зуби, видаляючи всі лусочки, плівчастий або каламутний, а також затверділий наліт. А ще він дуже майстерно закріплював ті зуби, що розхитувались.
Окрім практики стоматології, Роберт Лоу виготовляв ферми та сталеві стійки, акуратні сталеві коміри для дівчат та практикувався в розробках різноманітних верстатів. Він був настільки відданий своїй справі, що зобов’язався зробити ферми, навіть, усім тим, хто жив де інде, а не в Бірмінгемі, за умови, що вони знайдуть можливість і час навідатись до нього в кабінет. Що стосується інших стоматологів того часу, які практикували в Бірмінгемі, то в довіднику Бірмінгема 1768 року є запис про людину, яка була манікюрником і зубним майстром.
Перші стоматологічні видання
Першою книгою про стоматологію, опублікованою в Бірмінгемі, є рідкісна маленька брошура під назвою «Трактат про зуби» В. Г. Баррона, хірурга-стоматолога та медичного фахівця, її видання датується 1824 роком.
Якщо ж говорити за перші записи про медичне навчання в Бірмінгемі, то вони датуються 1767 роком, коли пан Джон Томлінсон, хірург міської лікарні, прочитав цикл анатомічних лекцій. Немає записів про те, як довго тривали ці лекції, але Томлінсон був першим провінційним хірургом, який регулярно читав лекції з анатомії. Слід зауважити, що використовувалися для цього задля наочності тіла страчених злочинців, тому часто читалися спазматичні лекції.
Цікава й досить тривала історія появи в Бірмінгемі навчального закладу, який видавав дипломи, що засвідчували стоматологічну освіту. У 1825 році Вільям Сендс Кокс, бірмінгемський хірург, якому тоді було лише 24 роки, оголосив, про проведення регулярної серії анатомічних лекцій і запросив усіх охочих послухати їх за адресою 24, Temple Row, у будинку свого батька. Це якраз і був початок Бірмінгемської медичної школи.
У 1843 році королева Вікторія надала школі хартію, і вона стала називатися «Королівським коледжем у Бірмінгемі». Спочатку Коледж надзвичайно процвітав, але незабаром розбіжності та фінансові труднощі зробили очевидною необхідність радикальної реорганізації, як адміністрації, так і фінансів, і в 1867 році було отримано Акт Парламенту, який прояснив і зміцнив становище Коледжу. Більш того Королівська лікарня, яка була відкрита в 1841 році, якраз мала на меті, щоб там проводили клінічну практику студенти саме Королівського коледжу.
В 1851 році в Бірмінгемі було відкрито ще один новий медичний коледж, відомий, як Сиденхемський. Будівля знаходилася в Літньому провулку, навпроти електростанції. Нова школа процвітала, певною мірою, можливо, тому, що студенти не перебували під богословським контролем.
Перші стоматологічні дипломи
Однак із часом стало очевидно, що дві медичні школи в місті не потрібні, і після того, як Закон 1867 року впорядкував справи Королівського коледжу, почали обговорювати схеми їхнього об’єднання. У 1868 році Сиденхемський коледж було розпущено, і Рада Королівського коледжу призначила професорів з-поміж співробітників обох лікарень. Професором хірургічної стоматології тоді став пан Т. Гоукінс, дядько полковника К. Х. Гоукінса.
У 1880 році Сер Джозайя Мейсон, бірмінгемський промисловець і філантроп відкриває ще один навчальний заклад — Мейсон-коледж. Спочатку він був суто науковим закладом, але через кілька років студенти Королівського коледжу змогли відвідувати тут частину лекцій. У 1892 році Медична школа була переведена з Королівського коледжу до Мейсонського, а в 1897 році коледж став Університетським коледжем Мейсона. На початку нового століття, в 1900 році був отриманий новий статут, який підняв коледж до статусу університету і, таким чином, дав право надавати, як стоматологічні дипломи, так і наукові ступені. Це був перший університет у країні, який почав надавати стоматологічні ступені, а Джон Хамфріс був першим, хто їх отримав.
Стоматологічна допомога в ХІХ столітті була обмеженою та рудиментарною порівняно із сучасними стандартами. Лише наприкінці цього століття та на початку XX, прогрес у стоматологічній технології та розуміння гігієни порожнини рота значно покращили практику стоматологічної допомоги.
Одним із найважливіших досягнень стало впровадження місцевої анестезії. До цього стоматологічні процедури часто були надзвичайно болючими, оскільки пацієнтам доводилося терпіти свердління та видалення зубів без будь-яких знеболювальних засобів. Використання місцевої анестезії забезпечувало вкрай необхідне полегшення для пацієнтів і дозволяло стоматологам виконувати більш складні процедури з більшою точністю.
Прогрес стоматматеріалів і технік
Ще однією важливою подією стало вдосконалення стоматологічних матеріалів і технік. Стоматологи почали використовувати міцніші та довговічніші матеріали, такі, як пломби з амальгами, замість тимчасових, таких, як золота фольга. Ці досягнення збільшили довговічність зубних реставрацій і знизили ризик ускладнень.
Щодо стоматологічної освіти в Бірмінгемі, то після того, як Стоматологічний факультет розпочав своє існування в Королівському коледжі в жовтні 1880 року, Рада коледжу обрала панів Тоса Гоукінса, Чарльза Сімса і Ф.Р. Батчелора на посади професорів стоматологічної хірургії, стоматологічної механіки та стоматологічної анатомії, відповідно. Вони були корифеями стоматосвіти.
Раніше, у січні 1858 року було засновано Стоматологічну лікарню. Вона розташовувалася в Odd-fellows Hall, 13, Temple Street, багато в чому завдяки зусиллям Семюеля Адамса Паркера, який практикував у Колмор-Роу і був учнем Джона Томеса. Бірмінгемська стоматологічна лікарня є найстарішою в цій країні.
Джерела: