У Вест-Мідленді одержимі спортом. Можливо, тому саме тут зародилося або значно розвинулося та удосконалилось кілька видів спорту. До прикладу, у теніс на траві почали грати в Бірмінгемі, так само як сучасне регбі вперше побачило світ у графстві Ворікшир. А ще футбольна ліга в тому вигляді, як вона зараз є, також була винайдена, чи то пак, розроблена в Астоні. Не випадково за місцевими футбольними командами, яких тут не менше ніж пів десятка, так уважно слідкують і пристрасно вболівають.
А ще є любителі крикету, які із задоволенням проводять час на легендарному стадіоні «Еджбастон» у Бірмінгемі, споглядаючи, за матчами графств, за одноденними, тестовими чи міжнародними крикетними змаганнями.
А чому саме цей край став домівкою для Асоціації професійних гольфістів Великої Британії. Певно, тому, що гольф тут теж люблять, ба більше, мають два чемпіонські поля для гольфу. Саме у Вест-Мідленді можна побачити найкращі міжнародні змагання з легкої атлетики, зокрема, Діамантову лігу, чемпіонату світу зі снукеру, міжнародного бадмінтону, професійного боксу, кінні перегони тощо. Усе складається так, що будь-який вид спорту, на якому присутні глядачі можна побачити в Бірмінгемі та Вест-Мідленді. Більш детально про те, як тривав розвиток спорту в Бірмінгемі читайте на ibirmingham.info.
Вест-мідленський прообраз сучасних Олімпіад
Велика Британія займає значне місце в організації сучасного спорту. І можливо, одним із найважливіших внесків країни в розвиток світового спорту являються Олімпійські ігри Мач Венлоку, засновані доктором Вільямом Пенні Бруксом та мешканцями цього міста в Шропширі. Як відомо, вперше вони були проведені в 1850 році. Саме ця подія надихнула, ставши джерелом натхнення для барона П’єра де Кубертена, коли він взявся за відродження Олімпіад, а в 1894 році створив Міжнародний олімпійський комітет.
А все почалося з того, що свого часу француз відвідав містечко Мач Венлок, де на запрошення Брукса став глядачем тих Ігор, які були придумані та розроблені для того, щоби посприяти фізичному вдосконаленню, разом з інтелектуальним розвитком особистості, через спортивні навантаження та змагання. Саме після цього візиту Кубертен почав закликати світову спільноту до проведення вже міжнародних Олімпійських ігор.
Слід зауважити, що доктор Брукс припускав і такий розвиток подій, для своїх ігор теж, але сталося, як сталося. Незаперечним фактом є те, що Брукс не лише був центральною фігурою в спортивному русі Мач Венлока, але й відіграв важливу роль у формуванні Національної Британської олімпійської асоціації, яка організовувала ігри у 1860-х роках, одні з яких, до слова кажучи, теж відбулися в Бірмінгемі в 1867 році.
«Олімпійський клас» був створений у період, коли індустріалізація Британії не залишала населенню країни часу та місця для проведення повноцінного відпочинку та відновлення організму. Це своєю чергою негативно впливало на здоров’я та самопочуття людей. Відтак метою даних Ігор було заохочення до активного відпочинку на свіжому повітрі саме для робітничого класу.
Початкова філософія забезпечення фізичного та інтелектуального вдосконалення продовжується і донині. Попри те, що Олімпійські ігри в Мач Венлоку залучили багатьох відомих міжнародних спортсменів, організація залишається зосередженою на заохоченні фізичної активності для дозвілля.
Вплив на професійний спорт
Мідленд та його спортсмени, спортивні функціонери зробили значний внесок в організацію елітного спорту, зокрема, через внесення нововведень у його організацію. До прикладу, в 1888 році Вільям Макгрегор із бірмінгемського футбольного клубу «Астон Вілла» заснував Футбольну лігу, першу таку у світі. Вона об’єднала професійні футбольні клуби з Мідленда та Північно-Західної Англії для гри в офіційній лізі з домашніми та виїзними матчами.
У тому ж році з’явилася Бірмінгемська та окружна крикетна ліга, яка так само стала першою у своєму роді в крикеті. Її успіх спонукав до створення першого офіційного «Чемпіонату графства» в 1890 році.
Та попри важливий внесок, який Мідленд зробив в історію та розвиток спорту, академічні історики спорту приділяли йому мало уваги. Хоча й були плідні дослідження того, як спорт сприяв формуванню виразного відчуття північної ідентичності, але інші регіональні ідентичності, такі, як Мідленд, Східна Англія та Північний Уельс, можна було б більш досконало дослідити.
Студентський спорт
Ще одним важливо аспектом для розвитку спорту в Мідленді та Бірмінгемі був і залишається студентський спорт. До прикладу, спорт завжди був у центрі уваги Бірмінгемського університету, з моменту його заснування. Він формував студентське життя та зміцнював громаду. Між 1900 і 1918 роками ключові постаті та важливі події заклали основу для гордої спортивної традиції цього університету, а відповідно й міста загалом.
Усе почалося з того, що Джозеф Чемберлен призначив сера Олівера Лоджа першим директором університету. Цим призначенням він залучив до вишу не лише академічне керівництво — Лодж був палким прихильником спорту. Його бачення було чітким — для розвитку всебічно розвинених студентів, спорт мав стати для них невіддільною частиною життя і навчання.
Відтак Олівер Лодж без вагань взявся до справи. У 1900 році було засновано Атлетичний клуб Бірмінгемського університету. Не дивлячись на назву, ця організація надавала студентам можливість і змогу займатися різними видами спорту. Серед них були, як ігрові, командні види, так і індивідуальні. Студенти Бірмінгемського університету могли присвятити себе регбі, футболу, чоловічому та жіночому хокею, крикету, тенісу та велоспорту. І знову керівництво вишу не стало зупинятись на досягненому.
З огляду на те, як зростав ентузіазм і бажання займатись спортом, додатково були представлені такі види спорту, як плавання, гольф, боротьба та фехтування. Усі ці заходи зробили Атлетичний клуб Бірмінгемського університету центром розвитку спорту. Відповідно, визнаючи цінність та важливість спорту, виш зайнявся створенням спортивної інфраструктури.
Довготривалий вплив
Уже в 1904 році для студентів були відкриті чотири корти. Ще через три роки, в 1907 коштом пожертви від лорда Калторпа, який не пошкодував 20 акрів землі, були прокладені легкоатлетичної доріжки. У 1909 році за підтримки короля Едуарда VII була офіційно відкрита будівля Борнбрук, що стало особливою віхою в розвитку кампусу. Тобто з’явилися чоловічі спортивні майданчики, клуб «Павільйон» і Борнбрук-Холл.
Ба більше, Атлетичний клуб Бірмінгемського університету не просто заохочував змагання — він пропагував інклюзивність, забезпечував жінкам рівні можливості в спорті. Це прогресивне мислення задало тон для майбутніх поколінь спортсменів у Бірмінгемі. На початку XX століття спорт став невіддільною частиною студентського життя в Бірмінгемі. Завдяки сильному керівництву, розширенню матеріально-технічної бази та культурі інклюзивності університет заклав основу для спортивних успіхів.
Такий новаторський дух присутній у своїй основі підходу Бірмінгема до спорту й нині, гарантуючи, що його студенти та члени громади залишатимуться здоровими та впевненими, як на полі, так і за його межами.
Джерела:
- https://www.sportandfitness.bham.ac.uk/blog/the-early-years-of-sport-at-the-university-of-birmingham-1900–1918university-of-birmingham-the-early-years-of-sport/
- https://www.meetbirmingham.com/major-sporting-events/history-and-heritage/
- https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/0047729X.2021.1921429#d1e85