Великі прориви у науці складаються з невеликих відкриттів різних учених. Створення ядерної бомби не було роботою однієї людини та результатом одного проєкту. Всі знають ім’я Роберта Оппенгеймера та Мангеттенський проєкт. Але щоб досягти цього були десятки інших вчених та відкриттів. І до них потрапив бірмінгемський хімік. Більше на сайті ibirmingham.
Найкращий у класі
Френсіс Астон народився в Харборні в 1877 році. Тоді Харборн був передмістям Бірмінгема, і згодом став його повноправною частиною. Його батько був продавцем, продавав залізні вироби. Мати займалася домашнім господарством і походила з родини успішного зброяра з Бірмінгема. Хлопчик змалку подавав великі надії в науці. Спочатку він навчався у школі Харборна, а в Малвернському коледжі він був найкращим у класі.
Профільну освіту він продовжив у Восестерширі в Майсонському коледжі-інтернаті (частина Університету Бірмінгема).
У коледжі він вивчав точні науки. Йому пощастило навчатися у провідних вчених та викладачів – Джона Генрі Пойнтінга, Персі Франклана, Вільяма Тілдена. Хімія дуже захопила молодого вченого. У будинку батька він облаштував невелику лабораторію, де проводив перші в житті дослідження. Одне з перших стосувалося сполук винної кислоти. Дослідження щодо ферментативної хімії він проводив у бірмінгемській пивоварні. У 1900 році офіційно працював у Butler&Co. Результати його досліджень були корисними місцевим пивоварам.
Повернення в Альма-матер
Астону не вистачало стипендії під час навчання, йому доводилося постійно підробляти. Але це не відривало його від науки. У домашній лабораторії він створив апаратуру для вимірювання електричних розрядів у вакуумних трубках. Домашні дослідження проходили успішно, і в 1903 році він повернувся в аспірантуру в Університет Бірмінгема. На базі університету маючи більше повноважень, Астон почав працювати з радіоактивністю та рентгенівськими променями. Більшість його досліджень стосувалася «чорного простору Крукса». Вивчаючи це явище, він зробив своє відкриття – «простір Астона». За це він здобув ступінь бакалавра прикладних наук. А 1914 року — ступінь доктора. Після цього він почав читати лекції.
У Кембриджі Астону випав шанс попрацювати з Дж. Дж. Томпсоном, який відкрив електрони. Разом з ним він досліджував анодні промені. Результати їхньої спільної роботи акумулювалися в перший мас-спектрограф. Адже вони були першими, хто припустив існування ізотопів. Астон багато працював із різними ізотопами. Першими він досліджував ізотопи неону, хлору та ртуті. Коли почалася Перша світова війна Астон стояв на порозі великого відкриття. Але на той час його навичок потребував Королівський авіаційний завод у Фарнборо. Він створював авіаційне покриття.
Небезпечне відкриття
Після війни він повернувся до Кембриджу і продовжив роботу. Виявив 212 природних ізотопів різних елементів. На основі чого він сформулював правило цілих чисел. Його відкриття допомогло в майбутньому всім ученим, які працювали у галузі ядерної енергії. У 1922 році він отримав Нобелівську премію з хімії. Його думка у світі фізики високо цінувалася. Згодом він розробив досконаліші версії мас-спектрографів. Про свої дослідження він написав велику кількість книг, у яких виклав не лише наукові факти, а й свої міркування про ядерну енергію. Помер Френсіс Астон у 1945 році. Йому вдалося дожити до головної події для світової фізики – створення ядерної бомби. Він був у похилому віці, коли реалізовувався Мангеттенський проєкт. Його розробки та відкриття теж опосередковано допомогли вченим створити «малюка».
Мільйон захоплень
Вивчаючи біографію Френсіса Астона можна зробити помилковий висновок, що він жив лише наукою та роботою. Але це було не так. Астон багато займався спортом. Любив зимові види спорту — катався на лижах та ковзанах, займався альпінізмом. Для цього він навіть їздив до Норвегії та Швейцарії.
Астон любив їздити велосипедом. У свій час в юності він тільки на ньому і пересувався. Як тільки з’явилися моторизовані транспортні засоби, він створив двигун внутрішнього згоряння і захопився автомобільними перегонами. У 1903 році він був учасником знаменитих автомобільних перегонів Гордона Беннета в Ірландії. Крім активних та небезпечних видів спорту, він любив грати у теніс, плавати, грати у гольф. У спорт він активно залучав колег по Кембриджу.
Попри те, що батьки Астона та його предки, були близькими до світу промисловості, йому з дитинства прищепили любов до музики. Він чудово вмів грати на піаніно, скрипці та віолончелі. У Кембриджі він регулярно виступав перед своїми колегами на світських вечорах та громадських заходах.
Бувши фізиком, Астон добре розумів як влаштований світ. Подорожі були його великою пристрастю та способом для досягнення душевної рівноваги. Після смерті батька він вирушив у навколосвітню подорож. Він зміг дістатися навіть до Австралії та Нової Зеландії. Їх йому вдалося відвідати за кілька років до смерті. Подорож на Суматру мала ще й науковий характер. Він був великим фанатом астрономії, і на Суматрі в 1932 році брав участь в експедиції з вивчення сонячних затемнень. Друга світова війна та смерть не дозволила йому відвідати Південну Африку та Бразилію. Френсіс Астон ніколи не був одружений. У його щільний графік не вписувалися діти та шлюб.