Клуб Moseley був заснований у 1873 році членами Havelock Cricket Club, а вже через рік команда зіграла свою першу гру в добре відомих червоно-чорних кольорах. Клуб заснували як футбольний клуб Havelock. Це було таке собі, відгалуження крикетного клубу. Деякі з молодших членів клубу хотіли займатися зимовим видом спорту. Так сталося, що на той час у регіоні була, лише одна асоціація клубів, тому було вирішено прийняти версію гри в регбі. Більш детально про створення бірмінгемської регбійної команди читайте на ibirmingham.info.
Створення клубу
Отже, аматорська команда з гри в регбі почала своє існування. Членство в першому сезоні становило двадцять осіб, яких було достатньо, щоб сформувати команду, у ті часи за команду грало саме 20 гравців. Першим капітаном клубу був бірмінгемський ювелір С. Х. Дікін, який очолював команду протягом перших чотирьох сезонів. А от першим президентом клубу став місцевий бізнесмен і філантроп Амос Роу, який залишався на посаді до кінця 1886–87 років. Подібно до Дікіна, кілька гравців, таких, як Томас Бент і В. Х. Чатвін, займалися торгівлею ювелірними виробами. Як і про більшість спортивних клубів того часу, про регбійний клуб Havelock мало писали в місцевій пресі.
Клуб грав на майданчику на розі Хайгейт-роуд і Мозлі-роуд, що примикає до станції метро Кемп-Хілл. У той час гру можна було виграти, лише якщо було забито хоча б один гол, що призводило до деяких дивних результатів. Наприклад, у листопаді 1875 року матч Moseley з Bromsgrove був записаний як «нічия на користь Moseley». Через проблеми з отриманням розкладу матчів Moseley зіграв лише дві гри, проти King Edward’s School та Wednesbury Old Athletic відповідно. Перша зареєстрована гра з Coventry була зіграна на цьому полі 26 лютого 1876 року. Про напругу, самовіддачу на матчах і жагу до перемоги говорить, наприклад, такий факт — гравець Moseley Метью Вілкокс помер від травм, отриманих під час одного з матчів.
Загалом клуб мав трирічну безпрограшну серію, яка розпочалася в 1879 році й включала перемогу в Кубку виклику округів Мідлендс. Після чого він склав кістяк збірної Великої Британії, яка виграла срібну медаль на Олімпійських іграх 1900 року в Парижі, хоча вони зіграли лише одну гру.
Сезон 1876–77 року став останнім, четвертим для С.Х. Дікіна на посаді капітана клубу, по закінченню якого він завершив кар’єру гравця. Після відставки С.Х. Дікіна форвард і член-засновник клубу Денстон Гібсон прийняв капітанську пов’язку в Moseley.
Переїзд на Оксфорд Роуд
У 1879 році клуб Moseley переїхав на стадіон на Оксфорд Роуд, де, можливо, уперше був введений вступний внесок. Цього ж року Г.В. Хаслак, один із трьох братів, які грали за клуб, став третім капітаном Moseley. У тому сезоні, команда, протягом усіх змагань, здавалася непереможною. З неприємностей того року, слід зазначити звинувачення в незаконних ставках, які були висунуті після четвертої щорічної спартакіади.
Але не дивлячись на всі неприємності, команда продовжувала грати, та навчилася вигравати. Неабияку роль у цьому відігравали капітани. У 1880 році Альберт Сміт розпочав перший зі своїх десяти сезонів на посаді капітана. До слова в історії Moseley часто пишуть, що команда була непереможною в сезоні 1879–80 років, однак, це не зовсім так, вона зазнала поразки в гостях від «Манчестер Рейнджерс», а через два тижні — у домашньому матчі з «Глостером».
Той сезон був насичений подіями. Чого лишень варта історія, яка трапилась під час матчу з «Лімінгтон Роверс». Це була перша гра сезону, і саме вона була припинена на 20 хвилин раніше після того, як «Лімінгтону» не зарахували гол. Справа, навіть була передана на розгляд до Футбольного союзу графств.
У 1890 році Джей Х. Роджерс, який змінив Альберта Сміта на посаді капітана, став першим гравцем Moseley, який «засвітився» на міжнародній арені. Роджерса запросили представляти Англію в міжнародному матчі проти Уельсу. Тоді ж у другому раунді Кубка виклику графств Мідленд Moseley мінімально поступився «Стратфорду-на-Ейвоні». Але оскільки біда не приходить одна, то того ж року залишив свою посаду незмінний почесний секретар клубу Джей Л. Еш. Він пішов із клубу після суперечки щодо розкладу на наступний сезон.
Олімпійський успіх
Нове століття бірмінгемська команда Moseley Wanderers зустріла з оптимістичним настроєм. У 1900 році гравці Moseley представляли Великобританію на Олімпіаді в Парижі. Тут трапилася безпрецедентна історія, яка навряд чи колись із кимось повториться. Команда Великої Британії на Олімпіаді в Парижі провела, аж цілий один матч у рамках змагань. Цей матч був із господарями турніру командою Франції. Що найцікавіше, британці програли господарям свій єдиний матч, але все одно, це не завадило їм посісти третє місце і стати срібними призерами Олімпіади.
А потім настав 1925 рік. У цьому році клуб отримав безкоштовне право власності на The Reddings, ставши одноосібним власником, назавжди порвавши з Moseley Cricket Club, який пішов своєю крикетною дорогою. Потім був функціональний провал команди. У сезоні 1930–31 років, Moseley лише десять разів перемагали натомість провівши в три рази більше матчів, а якщо точніше 34 гри зіграла команда. Ну і, звісно, що «вилазити» із тієї ями було не так просто, на це знадобилося ціле десятиліття. Але потім почалася Друга світова війна, стало не до регбі, ба більше, не до спорту загалом. The Reddings став штаб-квартирою Військового сільськогосподарського комітету.
Лише наприкінці 50-х років Moseley вибрався із післявоєнної мряки й одразу у свою золоту еру. У 1957 році була побудована абсолютно нова трибуна на тисячу місць, а потім зробили освітлення, встановивши на стадіоні прожектори, що принесло із собою регулярні битви з найкращими клубами Англії та Уельсу. Це перетворило Moseley на провідний клуб, не лише у Великій Британії, але й на міжнародній арені. 34 гравці команди представляли свою країну, граючи за збірну.
У рік свого сторіччя, в 1973 році клуб переміг національну збірну Фіджі та елітний регбійний клуб «Варвари», а це дорогого вартувало. У 1978 році, Moseley надав десятьох гравців, у тому числі Дерека, для клубу «Норд Мідленс XV», щоб ті зіграти проти збірної Аргентини, яка завітала до Великобританії з ігровим туром. До слова, Аргентина перемогла з рахунком 22–14.
Перехід на професійну основу
Ліга регбі в Англії розпочалася в 1987 році. Moseley потрапив до Courage National Division 1 — дивізіону, найвищого на той час рівня. Однак знову намітився спад у грі, команда не змогла посісти місце вище сьомого за весь час перебування серед найсильніших. Врешті-решт Moseley вилетіли з Courage National Division 1 після дванадцятого місця, яке вони посіли в сезоні 1990–91.
Епоха професійного регбі не минулась для клубу безболісно. На початку нового тисячоліття 120-річний «любовний роман» між The Reddings та Moseley закінчився. Останньою домашньою грою стала перемога над «Вустером» із рахунком 34–17. Стадіон був проданий, щоби пом’якшити фінансовий тягар, понесений під час професійного переходу, а земля була використана для будівництва житла. А RFC Moseley став відтепер називатись Birmingem-Moseley.
Що ж стосується аматорської епохи, то залишилися спогади, в яких мало хто був таким жорстким, як Moseley, граючи на The Reddings, не випадково, тут, навіть могутні All Blacks зазнали поразки.
Джерела: