Кава вперше з’явилася у Великій Британії наприкінці XVI століття і була публічно продана в Оксфорді в 1650 році. Але не дивлячись на це, кав’ярні стали популярними, наприклад, у Лондоні між 1670 і 1685 роками, тобто більш як через двадцять років. І лише після цього їхня популярність поширилися на інші міста країни, такі, як Бірмінгем. Хоча точний час їхньої появи та заснування в Бірмінгемі нині визначити важко, щоб не сказати не можливо.
Однак, достеменно відомо, до середини XVIII століття кав’ярні в Бірмінгемі вже були, як-то, наприклад, славнозвісна Freeth’s Leicester Arms, яка служила соціальним центром та місцем зустрічі місцевих інтелектуалів. Нині Бірмінгем може похвалитися успішним ринком спеціалізованої кави із численними незалежними кав’ярнями та обсмажувачами. Більш докладно читайте на ibirmingham.info.
Чай чи кава
Хай там як, але Велика Британія має репутацію країни завзятих любителів чаю в усьому світі. Та чи відповідає це дійсності, чи не є це банальним стереотипом, та чи знає хтось, як у країни справи з іншим популярним у світі гарячим напоєм — кавою. Як виявляється, напій, відомий, як кава, уперше потрапив на британські острови наприкінці XVI століття. Відтак перший запис про його продаж публіці в кав’ярні датується 1650 роком.
Подія відбулася в будівлі Оксфорда, яка нині відома як «Гранд-кафе». Невдовзі після цього, в 1652 році, на алеї Святого Михайла відкрилася перша кав’ярня в Лондоні. Саме вона, можна сказати, започаткувала галузь, яка зараз налічує понад 3000 кав’ярень, що становить приблизно чверть від загальної кількості по всій Великій Британії.
Протягом наступних ста років лондонські кав’ярні стали фактичним місцем зустрічі багатих і впливових людей. Одним з найвідоміших прикладів такої репутації є кав’ярня «Джонатана». Це вельми популярне місце зустрічі біржових маклерів, яке згодом було перейменовано на Лондонську фондову біржу.
Однак скромні початки британської кавової промисловості, яка зараз сягає кількох мільярдів фунтів стерлінгів, опинилися під загрозою зникнення. Річ у тім, що в 1672 році міністри короля Карла II запропонували заборонити кав’ярні. Вони не на жарт побоювалися їх використання, як центрів політичного інакомислення та змови з метою вчинення насильства проти його Величності особисто, та монархії загалом.
Усього за два дні до набрання чинності цього закону стало зрозуміло, що запропонована заборона буде практично нездійсненною, а ще буде вкрай непопулярною серед британців. Відтак заборону скасували, кав’ярні залишили.
Після цього споживання кави у Великій Британії продовжувало зростати протягом решти XVII століття, значною мірою завдяки зусиллям Британської та Голландської Ост-Індської компанії, як імпортерів предметів розкоші з країн Індійського континенту.
Та на початку ХІХ століття тренди змінилися. Протягом 1800-х років кава втратила популярність серед британців, натомість чай швидко зайняв її позиції, ставши улюбленим напоєм. Ця несподівана та раптова зміна смаків частково була пов’язана з тим, що деякі члени британського суспільства сприймали каву, як виклик продуктивності та багатству британського робітника. Працьовитих чоловіків відштовхували негативні асоціації пов’язані зі вживання кави з їхньою мужністю, і вони просто перестали відвідувати раніше гамірні кав’ярні.
Ця тенденція продовжилася, навіть протягом першої половини XX століття, причому чай залишався улюбленим напоєм і під час, як Першої, так і Другої світових воєн. Щоб зрозуміти, наскільки низькою була популярність кави у Великій Британії під час Другої світової війни, такий факт — уряд країни вирішив не нормувати кавову продукцію, тоді як, той же чай, нормувався протягом дванадцяти років, з 1940 до 1952 року.
Бірмінгемський кавовий бум
Нині принаймні в Бірмінгемі спостерігається кавовий бум. У перші двадцять років XXI століття, згідно з опитуваннями, з’ясувалося, що кавова культура зростає, оскільки багато бірмінгемців почали обирати лате, а не лагер. Чому порівняння з пивом, та все дуже просто. У Великій Британії більш як 50 тис. пабів, чи не є це показником того, що британці не проти випити. Звичайно. А тепер з’ясовується, що не дивлячись на це, за останні п’ять років кількість кав’ярень зросла майже на третину. А це про що говорить?
Що стосується безпосередньо Бірмінгема, то опитування показало, що в місті станом на 2017 рік було 323 кав’ярні порівняно із 467 пабами. З такою кількістю кав’ярень, які складають 41% усіх закладів харчування, Бірмінгем посідав четверте місце в країні, як одне з провідних міст кавової культури.
Ба більше, якщо взяти й порівняти цифри в регіоні Мідленд, то Ковентрі посів 8-ме місце, тут нарахували 98 кав’ярень проти 165 пабів, Лестер — 13-те, відповідно 118 кав’ярень проти 271 пабу, а Ноттінгем — загалом 18-те, маючи 150 кав’ярень проти 506 пабів.
І на завершення теми опитувань — компанія Honest Coffees, яка проводила цей красномовний аналіз, опитала до того 2000 британців, намагаючись дізнатись, від чого їм легше відмовитись — від алкоголю, чи кофеїну. У підсумку цілих 74% воліли б відмовитися від алкоголю, ніж від кофеїну.
Причини популярності кави
Кава не є чимось новим для Великої Британії загалом, і для Бірмінгему зокрема, попри збільшення кількості кав’ярень, кількість кави, яку споживають у місті, залишається незмінною, за даними аналітиків. Тобто, змінився спосіб вживання кави, він еволюціонував — люди почали надавати перевагу відвідуванню кав’ярень, але не для того, щоб насолоджуватись напоєм, а для того, щоби поспілкуватися. А каву, як таку, вони можуть випити й вдома.
Так і є, нині кав’ярня в Бірмінгемі пропонує нове місце для спілкування, яке заповнює прогалину в британському суспільстві. Ще один нюанс, сучасні кав’ярні, як правило, більше орієнтовані на жінок, зручні для сімейного відпочинку та працюють цілий день, без перерви. А що ж алкоголь, хіба пиво не спонукає до спілкування?
Можливо, але алкоголь класифікується, як засіб, що заспокоює, кава, навпаки — це засіб, що підвищує емоційний тонус, тому цілком логічно, що зростання кавової культури, крім усього, сприяє здоровішому та активнішому суспільству.
Якість кави має значення
Коли йдеться про вибір кави, то знову ж таки, згідно з опитуваннями, лате, здається, є улюбленою сумішшю, не лише в місті, але й у країні. Його обирають 29%, далі йдуть капучино 26%, американо 18,5%, флет вайт 13% та мокко 6,5%. Тобто нині все більше бірмінгемців не бажають погоджуватися на щось менше, ніж етично отримана, високоякісна кава, яку належним чином приготують.
Це означає, що з’явилось усвідомлення того, що має значення, що люди вживають. Таке усвідомлення є частиною ширшої та притомної нової ідеології, яка пов’язана з тим, що й називається кавовою культурою. Саме тому, останнім часом у Бірмінгемі з’явилося чимало кав’ярень. Від міжнародних брендів до висхідної кількості незалежних закладів, які пропонують клієнту все, чого він очікує.
Й ось ця, дійсно, висхідна кількість бірмінгемських кав’ярень відіграє ключову роль у нинішньому ренесансі бірмінгемської кухні та напоїв. Але це не означає, що його неможливо покращити, тому спостерігається неабияке поле для бізнес-діяльності для всіх тих, хто не боїться та вірить у свої сили, а відповідно й в успіх.
Джерела: