Історія Англії довга та цікава. Але в ній все одно залишаються «темні плями». Наприклад, Дод Далі був промисловцем та винахідником. Але щодо його відкриттів точиться багато суперечок. Йому приписують винахід коксу, нові методи використання вугілля та багато іншого. Більше на сайті ibirmingham.
Незаконне кохання
Дод Дадлі народився у Бірмінгемі в 1600 році. Дод народився не в повній сім’ї. Його мати була коханкою Едварда Саттона, 5 барона Дадлі. Хлопчик був незаконно народженим. Лорд був дуже велелюбним. Дод був не єдиною його позашлюбною дитиною. Лише від матері Дода він мав 11 дітей. Але він до всіх ставилася тепло, приймав їх у своєму домі та брав участь у їхньому вихованні. Так Доду пощастило рости в одному з його маєтків Хімлі-Холл, яке розташовувалося неподалік Дадлі-касл і містечка Дадлі.
Барон Дадлі був відомим у своїх краях дворянином. Йому належала велика ділянка землі та саме містечко Дадлі. Крім землі, він мав заводи в Пенснетському лісі. У тому числі ковальський завод та доменний. Мати Дода походила з роду вуглярів. Лорд Дадлі багато вкладав у своїх дітей. Він відправив Дода навчатися в Бейлліол-коледж (стара назва Оксфордського університету). Батько не дав йому доучитися, і поставив його на чолі трьох заводів у Пенснетському лісі.
На порозі кризи
Дод Дадлі став винахідником не випадково. На це були вагомі причини загальнодержавного масштабу. У XVII столітті чорна металургія працювала на деревині. Бірмінгем та околиці називали «чорною країною». Тут було багато шахт та виробництв. Швидке зростання потреб чорної металургії призвело до такого ж швидкого виснаження запасів деревини. Ліси навколо виробництв вирубувалися, а нові виростати не встигали. Тоді постало питання про пошук нової сировини.
Саме лорд Дадлі подав синові ідею використати кам’яне вугілля. На своїх заводах було вирішено випробувати новацію. Поруч із Пенснетським лісом були невеликі поклади вугілля. Було ухвалено рішення зайнятися їх розробкою та випробувати ідею. Перші спроби були вдалими, і для більших розробок лорд Дадлі покликав свого сина.
Дод зміг не тільки використовувати кам’яне вугілля як сировину для печей, а й отримати високоякісний чавун. Побачивши в цьому добрі перспективи, Дод зайнявся змінами доменних печей, щоб підлаштувати їх під особливості вугілля. Це дало йому новий спосіб виготовлення чавуну, на який він отримав патент.
Дадлі продавали вугілля по 12 фунтів за тонну. Це злило їхніх конкурентів, які намагалися вижити їх із ринку. Навіть втрата найпродуктивнішої доменної печі не завадило йому утримати позиції на ринку. Але конкурентам все ж таки вдалося змусити його перенести виробництво в інше місце – Хімлі в Стаффордшині. Але там справи теж не йшли гладко, і виробництву довелося знову переїхати.
Нова піч
У 1626 Дод Дадлі побудував велику доменну піч в Аскью-Брідж, графство Стаффордшир (згодом графство Вест-Мідлендс). Дадлі створив величезний механізм, який спричинив хвилю обурення конкурентів. Ніхто з них не наважувався створювати та використовувати машину такого розміру. Тим більше, що все одно залишалися прихильники деревного вугілля.
На новій печі вони виготовляли майже 30 тонн чавуну на місяць. Така продуктивність розлютила конкурентів, вони зруйнували його піч. Це не тільки зашкодило бізнесу, а й призвело до ув’язнення за несплату боргів.
Але навіть тюремне ув’язнення не завадило йому в 1638 році отримати патент від короля на виробництво чавуну і перероблення металів терміном на 21 рік. За таку віру в його справу король зажадав послуги у відповідь. Під час Громадянської війни в Англії Дод Дадлі був військовим інженером та створював гармати для армії. За допомогу монархії його мало не стратив Олівер Кромвель. Але Дадлі дивом зміг втекти з в’язниці та переховувався у Брістолі.
Все почалося у Брістолі
У новому місті Дадлі мешкав під вигаданим ім’ям. Але покинути улюблену справу він не міг. У 1651 році він збудував доменну піч поряд з містом. Дадлі вдалося знайти місцевих компаньйонів. Але, на жаль, вони виявилися не вірними союзниками. У той час прихильників монархії не дуже шанували. А бувши його діловими партнерами, вони знали ким він був.
Кромвель будував заводи у Королівському лісі Дін. Він збирався використати розробки Дадлі, але вже без нього. Патент був виданий іншій людині, але Дадлі люб’язно запросили бути консультантом, оскільки він був першовідкривачем у вугільній справі. Дод Дадлі просив відновити патенти, але панівна влада йому відмовила. Йому довелося продовжити дослідження. Повернуться до виробництва та металургії без патенту він не міг.
Його дослідження вилилися в книгу “Metallum Martis”, яка вийшла 1665 року. Життя Дода Дадлі частково було охоплене таємницею. З 17 століття мало збереглося документації. Через це в істориків виникли припущення, що Дадлі першим навчився використовувати кокс у доменних печах, але це не так.
Помер Дод Дадлі в 1684 році. Останні десять років його життя пройшли в тіні і практично в забутті. Про його особисте життя відомо мало фактів. Достеменно не відомо чи були в нього діти, і скільки дружин було. За одними відомостями в нього була лише одна дружина з якою вони одружилися ще в юності. А за іншими — Дадлі мав дитину від другої дружини. Імовірний син народився, коли винахідник був уже в похилому віці.
Так чи інакше, Дод Дадлі став першим англійцем, який навчився використовувати кам’яне вугілля у доменних печах.