Вивчення ботаніки так само важливо для людства, як вивчення археології, біології, теорії еволюції та багато чого іншого. Одним із найзнаменитіших бірмінгемських ботаніків є Вільям Хант Пейнтер. Він уславився вивченням флори Дербішира. Більше на сайті ibirmingham.
Від банкіра до священника
Народився Пейнтер у 1835 році в Астоні. Тоді це було передмістя Бірмінгема. Його батько був галантерейником, а мати займалася вихованням п’ятьох дітей. Після здобуття класичної освіти, Пейнтер почав працювати у банку. Його шлях до ботаніки пролягав через церкву. Бувши вже дорослою людиною, він прийшов до англіканської церкви. Він перейнявся як релігійними основами, так і церковним життям. У 1861 році Пейнтер став працювати помічником проповідника в Челсі. Він навіть хотів стати місіонером. Для цього навіть відвідував Іслінгтонський місіонерський коледж. Пейнтер хотів вирушити за кордон до проблемних зон, але залишився працювати вікарієм у Барбоні у Вестмарленді.
У Барбоні відбулася доленосна для нього зустріч. Він познайомився з Робертом Вудом, який познайомив його зі світом ботаніки. І після цього він став більше цікавитись цим дивовижним світом.
Джеймс Бріттен
У 1865 році Пейнтер працював вікарієм у Хай-Вайкомбі. Там він зустрів Джеймса Бріттена. Вже тоді він був відомим ботаніком, який публікував наукові праці. Бріттен був католиком. Англікани та католики часто не ладнали. Тоді навіть шлюб між двома конфесіями був неможливий. Але Бріттен і Пейнтер потоваришували і багато часу проводили за науковими розмовами. Бріттен працював у садах Кью, де вони гуляли. Вони підтримували зв’язок навіть коли Пейнтер, бувши вже одруженим з Джейн Стемп, переїхав у 1871 році в Бедмінстер, Сомерсет.
Перші наукові публікації Пейнтер стали з’являтися наприкінці 19 століття. У 1881 році була опублікована перша його класифікація флори Дербішира. Бріттен допоміг йому сформувати основу для наукової роботи “Contributions to the Flora of Derbyshire”. Пейнтера друкували у деяких наукових фахових виданнях. Інші ботаніки та біологи почали посилатися на його праці.
Крім наукових праць, Пейнтер зібрав великий гербарій. Згодом він пожертвував усю колекцію коледжу Уельс в Аберістіті. Деякі, найбільші та рідкісні, екземпляри зберігаються у різних вишах та музеях країни. У тому числі Бірмінгемський університет та Національний ботанічний сад Дубліна, а також у Глазго, Дербі та Кардіфі. По всій країні, у різних музеях та ботанічних садах, є рослини, які колись відкрив Пейнтер.
Важливість моху
Через роботу вікарієм Пейнтер багато подорожував країною. Він працював у Стаффордширі, у Шропширі. Його колеги відзначали не скільки його релігійність, а скільки його здатність доглядати за прилеглою територією. На кожному новому місці його більше цікавила флора, ніж релігія.
Наприкінці 19 століття, коли він жив у Фолмуті, Пейнтер займався дослідженням моху. Саме він був центром усіх його ботанічних досліджень. Мох завжди цікавив Пейнтера найбільше. У кожному місті, де він жив, він збирав усілякі відомості про мох. Навіть мав свою колекцію моху.
Останнім місцем його проживання та наукового поневіряння був Стірчлі. У 1909 році його напрацювання були представлені в коледжі Аберівітата. На жаль, наступного року він помер. Його поховали на місцевому цвинтарі.
Його релігійні побратими знали його як відданого протестанта, але вчений світ запам’ятав його з інших причин. Наприклад, Димянка аптечна Пейнтера (Fumaria painteri) – одна з рідкісних рослин, яка росте лише у Великобританії.
Пейнтер був єдиним вченим, який зміг знайти цю рослину. І йому так пощастило двічі – у 1905 та 1907 роках. Водночас це одна з найбільш спірних рослин для ботаніків. Через століття після її виявлення точаться суперечки про те, чи був зразок Пейнтера родючим, чи гібридом. Адже після нього її ніхто не бачив. У 2006 році британські вчені змогли знайти щось схоже, але остаточної згоди не дійшли.