У психіатрії існує ціла низка механізмів роботи з психічнохворими людьми. І один із найдієвіших і найпоширеніших — групова терапія. Лікарня Холлімур знаходиться у Нортфілді, Бірмінгем. Вона стала першою у місті, де випробували цей метод. Більше на сайті ibirmingham.
Нова психіатрична лікарня
Головними проєктувальниками лікарні виступили Вільям Мартін та Фредерік Мартін. Їм допомагала компанія Compact Arrow. На початку 20 століття в Бірмінгемі існувала лікарня для божевільних Рубері-Хілл. Її ще називав другим військовим шпиталем Бірмінгема. Нове відгалуження лікарні відкрили у 1905 році. Причиною розвитку та відкриття нового відділення була Перша світова війна.
Будь-який військовий конфлікт загрожує не тільки смертями, а й появою людей з ПТСР (посттравматичний розлад). Коли психологи вперше зіткнулися із подібним явищем, вони пробували різні методи лікування. І в один момент вони вигадали використовувати метод групової терапії. Групова терапія являє собою групу людей, яких поєднує загальний травматичний досвід. Згодом групову терапію почали застосовувати для різноманітних травм. У тому числі з’явилося товариство анонімних алкоголіків, які також використовують цей метод.
Після Першої світової війни лікарня Холлімур займалася винятково психіатричними хворобами. Але Друга світова війна змусила лікарню знову перекваліфікуватися у військовий госпіталь. У 1942 році їй повернули статус військово-психіатричного госпіталю Нортфілд.
Перший досвід
Перший експеримент групової терапії провели Вілфред Біон та Джон Рікман. Вони серйозно займалися вивченням та дослідженням групової динаміки. І вперше організували сеанс групової терапії. Біон та Рікман були знаменитими в Англії психоаналітиками. Лікарня Бірмінгема була не єдиною де вони проводили досліди та випробували свої моделі та теорії.
Спочатку їхньою метою було створення доброго морального духу індивідуума, шляхом створення високого морального духу групи. Але підхід Біона не був класичним. Навіть більше, він був не традиційним. Він дав своїм «підопічним» завдання долучитися до чинної групи або створити нову групу за своїми інтересами.
Шляхом створення спільної справи (наприклад, малювання або ліплення горщиків) планувалося знизити міжособистісне напруження та тривогу окремих індивідів. Ефект групової зайнятості мав допомогти хворим впоратися з особистими тривогами. Це спосіб створити безпечне місце і атмосферу.
На жаль, але експеримент тривав лише шість тижнів. Військова влада наказала вченим припинити експеримент, не побачивши у ньому корисність. Хоча згодом Біона та Рікмана високо оцінили колеги. На основі їх першого експерименту психотерапевти змогли розробити та розвинути цей метод. Він дожив до 21 століття і став найпоширенішим інструментом у сучасній психіатрії.
Закриття лікарні
1947 року з невідомих причин більшу частину лікарні знесли. Швидше за все суть полягала у старості будівлі. Попри часткову руйнацію будівлі, вона проіснувала аж до 1994 року. Саме тоді лікарню Холлімур закрили остаточно.
З того часу поняття групової терапії зазнало кількох змін і набуло заслуженої популярності. Такий метод стали використовувати не лише щодо людей з ментальними проблемами, а й для залежних осіб. Ті самі збори анонімних алкоголіків, наркозалежних, людей із ПТСР. У 21 столітті з’явилися групові збори для шопоголіків, людей, які втратили близьких, жертв домашнього насильства та багато іншого. Бірмінгем став батьківщиною зародження та розвитку поняття групової терапії. Попри те, що її «батьки» Біон та Рікман не були родом із Бірмінгема, саме тут вони знайшли можливість випробувати свої задуми.