Можливо, це не просто усвідомити, але стоматологічна бормашина, яку нині лікарі-стоматологи використовують щодня, створювалася 9000 років. Саме так, у 2006 році археологи в Пакистані виявили низку зубів, вік яких складає приблизно 7000 роком до нашої ери, але на цих зубах у наявності чіткі сліди свердління. Вважається, що досвідчені майстри використовували спеціально пристосовані дугоподібні свердла, щоб видаляти інфекцію та карієс із зубів своїх одноплемінників. А вже набагато пізніше бірмінгемець Джордж Феллоуз Харрінгтон винайшов механічний стоматологічний дриль, який став прообразом сучасної бормашини. Більш детально про це читайте на ibirmingham.info.
Прадавні свердлильні апарати для лікування зубів
Отже, це було в той час, коли у світі стабільно проживало близько п’яти мільйонів людей. Щоб уявити різницю із сучасним світом, зауважимо, що нині лише в самому Лондоні проживає приблизно 8 мільйонів. У ті часи сільське господарство ще не було поширене в такому масштабі, як нині, зате вже навчились виготовляти вироби з глини, тобто розвивалося гончарство. Той факт, що люди вже вміли, або радше намагались ефективно лікували карієс за допомогою спеціально розроблених інструментів, натякає лише на один закономірний факт — для людства історично було важливо розвивати стоматологію.
Як то не прикро, але прогрес протягом наступних кількох тисячоліть досить повільно розвивався в цьому напрямку. До прикладу, звичайно, що існували такі відомі засоби, як лучкова пилка, яка була, на жаль, рудиментарним інструментом, те саме, можна сказати, про відомі дрилі, адже вони, не маючи джерел живлення, теж вважалися неповноцінними, бо не давали можливості швидко виконувати роботу.
Причому, як відомо, варіацій подібних концепцій було винайдено не мало, але всі вони мали прості обмеження, пов’язані з ручним приводом. Відтак мало хто міг досягти швидкості, вищої за приблизно 15 обертів за хвилину. Майже у 100% випадках це означало, що тогочасному стоматологу необхідно було використовувати обидві руки для того, щоб керувати цим інструментом, у цьому випадку дрилем, що, своєю чергою робило роботу вельми повільною, громіздкою та неефективною. До того ж болісною для пацієнта, адже анестезії в ті часи також не було.
Але не слід думати, що стоматологічний розвиток досяг точки застою. Нині можна знайти дуже багато прикладів досить цікавих інновацій. Усі вони були розроблені та винайдені, як протягом середньовіччя, так і в ранньому Новому часі, як чергова спроба розв’язати стоматологічні проблеми. І не важливо, що більшість із цих приладів та інструментів, нині можна впевнено сплутати зі знаряддями тортур, адже рушієм усе одно було прагнення до вдосконалення та прогресу в такій галузі, як стоматологія.
Винахід «Erado»
Ось цей стоматологічний інструмент, відомий як «Erado», що латиною означає «я вишкрібаю», був винайдений британським бірмінгемським стоматологом Джорджем Феллоузом Харрінгтоном у 1864 році. Як і багатьох стоматологів того часу, його дуже хвилювала проблема вдосконалення методів видалення карієсу.
Цей винахід складався зі свердла, яке рухалось, тобто свердлило, за допомогою годинникового механізму. Що правда, працювати ним, у такому режимі можна було близько 2 хвилин після заводу. Разом із тим, це означало, що інструмент, тобто свердло безперервно оберталося, а це суттєво пришвидшувало процедуру. Пізніше винахідник Харрінгтон зайнявся удосконаленням цієї конструкції, і йому це вдалося. Він запровадив змінні головки та кутові наконечники. Це призвело до того, що інструмент відтепер можна було використовувати під більш зручним для лікаря і доступним для пацієнта кутом.
До недоліків винаходу Джорджа Феллоуза Харрінгтона можна було віднести нестерпний шум і, те, що він потребував, щоб його регулярно заводили. З усім тим, це був перший приклад механізованого стоматологічного наконечника, який забезпечував безперервне обертання і став прабатьком багатьох наступних інновацій.
Перший стоматологічний електродриль
Першим із наступників став винахід американського стоматолога Джорджа Ф. Гріна, який з’явився через чотири роки після винаходу бірмінгемця. У 1868 році Грін запатентував пневматичний стоматологічний дриль, що приводився в дію педальним сильфоном. Невдовзі за цим у 1871 році з’явився дриль із педальною силою від Джеймса Б. Моррісона. Обидва ці пристрої могли досягати безпрецедентної швидкості обертання, але, очевидно, вимагали від практикуючого стоматолога постійного обертання педалей, щоби підтримувати його працездатність.
Слід зауважити, що той таки Морісон використав ножний механізм зі швейної машини з педальним приводом, щоб привести в рух свій дриль. Агрегат, до слова, міг досягати 2000 обертів за хвилину. Але ця технологія також була переможена після того, як у 1875 році Джордж Грін запатентував перший електричний стоматологічний дриль.
Тобто, майже одразу після свого попереднього успіху, а саме в 1875 році Грін взявся за розробку й таки розробив і запатентував першу в історії електричну стоматологічну бормашину, яка стала справжньою революцією в цій галузі. І це не дивно, адже електрична бормашина не лише могла досягати високих швидкостей, але й підтримувала їх необмежений час. При цьому лікарю не потрібно було відвертатися, ні на зарядку агрегата, ні на тиснення на педалі тощо. Електрична бормашина дозволяла зосередитися на пацієнті, проводячи безперервне лікування.
Усі ці винаходи заклали основу та стали прообразами сучасної стоматологічної техніки, яку більшість стоматологів застосовують нині. Слід зауважити, що до 1914 року електростоматологічні бормашини досягали швидкості до 3000 обертів на хвилину, а вже впродовж трьох із половиною десятиліть, кількість обертів подвоїлася. Саме тоді в стоматологічну практику були впроваджені перші повітряно-турбінні бормашини.
Цю нову конструкцію, що працює на стисненому повітрі, вперше створив новозеландець Джон Патрік Волш. На таку ідею його надихнула робота з комерційною пневматично-шліфувальною машиною. Після цього пневматичні турбінні дрилі здобули популярність у всьому світі. Їх почали масово випускати кілька різних виробників зі Сполучених Штатів та Великої Британії, які освоївши випуск почали постачати власні моделі до кінця 1960-х років.
Сучасні бормашини та їхні можливості
Відтак ті самі базові конструкції використовується й нині, з тією лиш різницею, що сучасні наконечники працюють із набагато вищими швидкостями. До прикладу, нині швидкість дрилі може складати приблизно до 400 000 обертів на хвилину. Крім того, змінився дизайн цих дрилів, нині він розроблений таким чином, щоб максимально підвищити зручність використання та зробити агрегат ергономічно привабливим. До того ж сучасні дрилі виготовлені зі значно надійніших матеріалів, що забезпечує найвищий рівень комфорту та безпеки.
Вони є справжньою опорою стоматологічної хірургії та незамінні для лікарів під час їхньої роботи. У цьому контексті дуже важливо, щоб стоматологічні бормашини належним чином обслуговувалися, для того, щоб зменшити до мінімуму ризик, завдати травми пацієнту. Хай там як, але прогресивні досягнення в стоматології нині вражають. Та слід зауважити, що першою, можливо, не такою практичною, як хотілося, але була бормашина винайдена бірмінгемцем Джорджем Феллоузом Харрінгтоном.
Джерела: